Виховний захід

Горностайпільське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок»

«Мово моя українська…»

                                                                                      Виховний захід

                                                                                              підготувала вчитель

                                                                                        української мови

                                                                                  та літератури

                                                                           Юрченко

                                                                                          Віталія Леонідівна

2014

Ведучий: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведуча: Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану.

Ведучий: Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності.

Ведуча: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий». На сцені  дівчата в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови).

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу: газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанов, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.                                                                  (Музика замовкає.  Виходить дівчина із запаленою свічкою, читає «Молитву» Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

                     Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

Ведучий: Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.
1. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця», - сказав Панас Мирний.
2. «Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми її плекатимемо»,- стверджував Олесь Гончар.
3.Відомий педагог Василь Сухомлинський говорив: «Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури».
4.Закликом звучать слова М. Рильського: «Мова - втілення думки. Що багатша думка-то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її».
Звучить пісня "Рідна моя земле"
Учитель: Запрошуємо вас на ерудит – шоу знавців української мови.
(Конкурсні завдання  проводяться в декілька турів.) 
1 тур. Розминка. "Чи знаєш ти алфавіт?" 
2 тур. "Сховані слова" 
1. Електрична енергія (струм)
2. Метал, що використовується для паяння (олово).
3. Підколінні сухожилля (жижки).
4. Запалення слизистої оболонки носа (нежить).
5. Синонім слова равлик (слимак).
6. Верхні краї посуду (вінця).
3 тур. "Продовж прислів’я"
1. Книга вчить . . .
2. Не кажи не вмію . . .
3. Зробив діло . . .
4. Слово не горобець . . .
5. Хто рано встає . . .
4 тур. "Проявити кмітливість"
Відгадати слова-побратими
1) На неї птах сідає,
Вона його гойдає,
А звук ви замініть –
Звірятком стане вмить. (гілка-білка)
2) Люблять нас усі збирати
Після дощику в ліску,
А як букву Г відняли,
Будем плавати в ставку. (гриби-риби)
3) Гуде собі, літає.
З квіток нектар збирає.
А якщо ДЖ зітерти -
Буде в шафі одяг жерти. (джміль-міль)
5 тур. "Для найкмітливіших"
1) Чого багато має золото,
Менше озеро, ще менше море,
І зовсім не має ріка? (0)
2) Чим закінчується зима і весна? (а)
3) Що знаходиться в середині школи? (0)
4) Що стоїть між стелею і підлогою? (і)
6 тур. "Відредагуй"
1) Світять фонарі (ліхтарі)
2) Опасний поворот (Небезпечний)
7 тур. "Поетичний"
Напиши 4 рядки вірша за поданими римами.
(Знає і мала) ДИТИНА-
(Батьківщина в нас) ЄДИНА.
(І вона про всіх нас) ДБАЄ,
(Як у світі жить) НАВЧАЄ.
Учень1: Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне.
Учень2: Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому.
Впаде на тебе, наче сніг, журба –
Її не понесеш нікому.
Учень 3: Коли забув ти рідну мову –
Біднієш духом ти щодня;
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до тла.
Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...                                                                                              (Виконується поезія Т.Г.Шевченка).                                                           Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне”, а могутнє, "як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Учень: Говоріть, як колись вас навчала матуся,  
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.                                                                   Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя. 

Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б”. "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

Учитель: А зараз ми потрапимо на міні- виставу до театру. 

(Стіл із їжею, за ним сидить Стецько, їсть). 
Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би- їв, і стояв би - їв, і лежав би - їв, і спав би - їв. . .
(З’являється Уляна).
Стецько: О, Уляно, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл.
Уляна: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало?
Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . .                                                                                                                 Уляна: (глумливо) Зараз із таком принесу.
Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу.                                                                                                       Уляна: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв.
Стецько: Уляно, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака!          Уляна: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш.                                                                                                              Стецько: А як то воно грамоту знать? Ще  я такого не куштував.        Уляна: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О».
Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком.                     Уляна: Оце «ес»
Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота.                                                 Уляна: Оце буква «І».
(Стецько підходить, домальовує).
Стецько: Уляно, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається.                                                                                                           Уляна: Оце «У».
Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га?
(Замахується).                                                                                           Уляна: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача.
(Бере ріжок і проганяє Стецька).

Учень:
Ой яка чудова українська мова!
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Звучить пісня "Квітуча Україна"